А я ще й вишила йому вишиванку-оберіг.

"Ми віримо, що Руслан живий"

"А ховатися було від чого… Над нашим містом безперервно кружляли літаки та дрони"

Навіщо ж нас убивати?!

Коли у 2022 році почався повномасштабний наступ росіян, Ірина, як і багато хто з українців, щиро сподівалася, що бої вщухнуть за кілька днів.

Душа залишилися там, на руїнах

Тетяна згадує, як сильно Сергій чекав на доню, яку вона носила під серцем.

Ми маємо почути їх історію

Олена, подекуди не стримуючи сліз, ділиться своїми спогадами з того страшного лютого.

Не стримуючи сліз

Альона дуже стримується, проте в її голосі відчувається гіркий смуток, а на очах бринять сльози.

Продовжуємо цикл інтерв’ю

Віталій був безмежно відданий Україні та жив любов’ю до своєї родини.

Жив любов’ю до своєї родини

"Війна прийшла у Лисичанськ 2014 року. Навесні ми почули далекі вибухи, постріли… "

Ми почули далекі вибухи

"Тим більше знайомі надали мені приватний будинок із добротним погребом, де ми з дітьми протягом тижня пересиджували небезпечні години повітряної тривоги"

На нього відразу упаде бомба

Це так дивно, писати історію свого життя... Мені 27.