Мам, люблю до зірок і назад

Вона прокидається раніше за всіх, щоб на сніданок були готові смачні сирники. Знає, де сховалась улюблена футболка доньки та зелені шкарпетки сина. У неї завжди знайдуться слова, які зроблять ранок добрим і додадуть впевненості впродовж дня.

Вона випромінює стільки тепла та любові, що іноді здається – ними можна зігріти увесь світ. І водночас надихає своєю впевненістю та силою.

Сьогодні серце української матері тьохкає від повідомлень у телефоні – від сина чи доньки з війни. Її серце поруч із найріднішим, який перебуває в полоні, чи розірване навпіл гіркою звісткою. Українські мами нині піклуються про онуків, батьки яких боронять країну. Вони плекають та бережуть дітей – і часто роблять це і за себе, і за тата, якого немає поруч через війну.

Можливо, ми не завжди встигаємо сказати це вголос, не помічаємо щоденних маленьких див і подвигів, народжених з любові мами, – аж поки вони не стають сторінками в пам’яті.

Тож сьогодні, у День матері, пропонуємо згадати спільні миті зі своєю мамою, її слова, турботу. Та поділитися у коментарях щемливим спогадом, який досі викликає усмішку чи зігріває у важкі дні.

Нехай ці світлі історії стануть ще одним способом сказати «дякую» найріднішій людині.