778 день повномасштабної війни

Після таких пекельних ночей, як сьогоднішня, коли ворог шле на наші міста десятки смертоносних ракет і шахедів, ранки даються все складніше. Від прочитаних новин перехоплює подих. Відчуття гострої несправедливості, безпорадності. Та єдине питання до всесвіту: «За що?»

«Тому, що можуть!»

І ми подумки кажемо собі: «Нумо, зберись! Іншої країни у тебе немає!» Глибоко вдихаємо – і йдемо працювати, щоб перемога була ще ближчою.

У часи, коли країна-агресорка врешті буде переможена, і наші діти житимуть в уже мирній Україні, вони точно пам’ятатимуть ці темні дні – із перебуванням в укриттях, вибухами від роботи ППО, відчуттям страху за своє життя. І намагатимуться робити нашу країну ще сильнішою, щоб усе це не довелося переживати вже їхнім дітям.

А до того часу – тримаймося, підтримуймо одне одного, працюймо та не піддаваймося зневірі. І усю свою лють конвертуймо у підтримку нашої хороброї армії.