Наш Благодійний фонд презентує рубрику «Запитай у психолога», в межах якої надаємо експертні поради нашим підписникам.
Друзі, наш Благодійний фонд презентує рубрику «Запитай у психолога», в межах якої свої експертні поради нашим підписникам дає психологиня Яна Кобець.
Як ми і обіцяли, публікуємо відповіді нашої фахівчині на запитання, які надходять нам від вас.
Поставити своє запитання психологу ви можете, заповнивши форму: https://forms.gle/3dQX3jAHsBpfN13t9.
Шлях до відновлення – це індивідуальний процес, який вимагає часу і терпіння. Немає єдиної правильної відповіді, як навчитися знову радіти життю. Однак існують деякі кроки, які можуть допомогти вам на цьому непростому шляху.
Дозвольте собі горювати. Не придушуйте свої почуття. Сльози, гнів, смуток – це нормальні реакції на втрату. Дозвольте собі відчувати все, що ви відчуваєте. Говоріть про свої почуття. Діліться своїми переживаннями з близькими людьми, друзями або психологом. Це допоможе вам випустити емоції назовні та відчути підтримку.
Дозвольте собі сумувати. Не поспішайте "забувати" про свою втрату. Горе – це природний процес, і його потрібно пережити.
Дбайте про себе
Фізичне здоров'я: Слідкуйте за своїм раціоном, займайтеся фізичними вправами, висипайтеся. Фізичне здоров'я тісно пов'язане з нашим емоційним станом.
Емоційне здоров'я: Практикуйте релаксаційні техніки, такі як медитація або дихальні вправи. Займайтеся улюбленою справою, читайте книжки, слухайте музику.
Соціальні зв'язки: Підтримуйте зв'язки з близькими людьми. Спілкування з іншими людьми допоможе вам відчути себе менш самотньою.
Шукайте підтримку
Родина і друзі: Поговоріть з близькими людьми про те, що ви відчуваєте. Їхня підтримка дуже важлива для вас.
Групи підтримки: Спілкування з людьми, які пережили схожий досвід, може бути дуже корисним.
Психолог: Фахівець допоможе вам опрацювати свої почуття, знайти ресурси для подолання труднощів і відновити емоційну рівновагу.
Поступово повертайтеся до життя
Почніть з малого: Поставте перед собою невеликі та досяжні цілі.
Відкривайте для себе нове: Знайдіть нові хобі або інтереси.
Плануйте майбутнє: Подумайте про те, чого ви хочете досягти в житті.
Пам'ятайте, що процес відновлення є індивідуальним і може зайняти багато часу. Не порівнюйте себе з іншими та не вимагайте від себе занадто багато. Будьте терплячі до себе і дозвольте відчувати все, що ви відчуваєте.
Ви не самотні. Багато людей пережили схожу втрату і змогли знайти в собі сили жити далі. Ви також зможете це зробити.
Якщо вам важко впоратися з цими почуттями самостійно, не соромтеся звернутися по допомогу до психолога.
Ситуація, коли батько зникає безвісти на війні, є надзвичайно складною і болючою для всієї родини, особливо для дітей. Вони відчувають страх, тривогу, невизначеність, потребують особливої уваги та підтримки.
Рекомендації, які можуть допомогти вам підтримати дитину в цей складний період:
·Відверта розмова.Розповідайте дитині про ситуацію простими, зрозумілими словами, відповідно до її віку. Не обманюйте, але уникайте зайвих деталей, які можуть її налякати.
·Дайте дитині можливість висловити свої почуття і переживання. Не перебивайте її та не знецінюйте її почуття.
·Відповідайте на всі запитання дитини максимально чесно і доступно. Якщо ви не знаєте відповіді на якесь запитання, скажіть про це та запропонуйте разом знайти відповідь.
·Створіть безпечний простір. Дайте дитині відчути, що вона не одна, що ви завжди поруч, аби її підтримати.
·Створіть сімейні ритуали, які допоможуть дитині відчувати себе в безпеці та спокої. Це можуть бути спільні вечері, читання казок перед сном або прогулянки на свіжому повітрі.
·Слідкуйте за тим, яку інформацію дитина отримує з новин. Занадто багато негативної інформації може посилити її тривогу.
·Професійна допомога. Зверніться до дитячого психолога. Фахівець допоможе дитині опрацювати свої почуття та навчить її корисних стратегій подолання стресу. Спілкування з іншими дітьми, які переживають схожий досвід, може бути дуже корисним.
·Збереження рутини. Спробуйте зберегти звичний розклад дня дитини, щоб забезпечити їй відчуття стабільності. Заохочуйте дитину займатися улюбленими справами, спілкуватися з друзями. Це допоможе їй забути про клопоти та відчути себе набагато краще.
·Дбайте про себе. Пам'ятайте про себе. Ви також потребуєте допомоги. Не соромтеся звертатися по допомогу до близьких людей або фахівців.
Спілкуйтеся з іншими людьми, які переживають схожий досвід.
Кожна дитина індивідуальна, і те, що добре одній дитині, може не підходити іншій. Будьте уважні до потреб вашої дитини та намагайтеся створити для неї максимально безпечне і комфортне середовище.Крім того, існують організації, які надають психологічну допомогу дітям, що пережили травматичні події. Не соромтеся звертатися по допомогу до таких організацій. Важливо розуміти, що процес відновлення після такої травми може бути тривалим. Будьте терплячі до себе та до дитини.
Дуже співчуваю Вам у Вашому горі. Смерть близької людини – це завжди велика втрата, особливо коли її доводиться переживати маленькій дитині.
Сьогодні Ваша дитина переживає глибокий стрес, і це цілком природно, що вона постійно плаче і сумує за батьком. Горе дітей за померлим батьком – це абсолютно нормальна реакція на втрату. Це глибока емоційна травма, яка потребує часу для загоєння. Діти, особливо маленькі, ще не мають достатнього досвіду, щоб зрозуміти смерть, тому часто сприймають її як щось тимчасове або несправедливе.
Чому це нормальна реакція:
1. Сильна прив'язаність. Діти дуже прив'язані до своїх батьків, особливо в ранньому віці. Втрата батька руйнує цей зв'язок і викликає почуття втрати, самотності та страху.
2. Нерозуміння смерті. Діти часто не розуміють поняття смерті. Для них це може бути щось тимчасове, наприклад, коли хтось іде спати та не прокидається. Тому важливо не називати смерть сном, щоб не викликати в дитини страх перед засинанням. Вона може почати боятися, що засне та ніколи більше не прокинеться. Не варто говорити дитині про те, що її забрав Бог, бо це може викликати образу та гнів на вищі сили. Також варто бути обережними з висловлюваннями типу: батько тепер на небі і йому там краще, ніж нам. Оскільки в дитини може виникнути бажання потрапити до батька на небо, бо там краще і там можна бути поруч з ним. Інколи дитині складно усвідомити, як батько пішов в інший світ і водночас рідні йдуть до нього на кладовище? Тому варто мовою дитини, відповідно до її віку, пояснювати смерть зрозуміло та в межах тієї концепції, якої дотримується ваша родина.
3. Нездатність висловити свої почуття. Діти можуть не знати, як правильно висловити свої почуття, тому вони можуть проявляти їх через агресію, відстороненість або інші форми поведінки.
4. Страх невідомого. Смерть батька викликає у дитини страх перед майбутнім. Вони можуть боятися, що щось подібне станеться і з іншими близькими людьми.
Які прояви має горе у дітей:
- Плач – найбільш очевидний прояв горя.
- Зміна апетиту. Дитина може відмовлятися від їжі або, навпаки, переїдати.
- Проблеми зі сном. Безсоння, нічні кошмари.
- Зміна поведінки. Дитина може стати більш агресивною, замкнутою або, навпаки, гіперактивною.
- Фізичні симптоми. Головний біль, болі в животі, втрата цікавості до ігор.
Що можуть зробити батьки:
- Будьте чесними та відкритими. Розмовляйте з дитиною простими словами, які вона може зрозуміти, про те, що сталося. Поясніть, що тато помер і більше не повернеться. Не обманюйте дитину, але й не вдавайтеся у надто детальні пояснення.
- Дозвольте дитині висловлювати свої почуття. Не стримуйте сліз дитини. Дозвольте їй плакати, кричати, злитися. Це природна реакція на горе.
- Відповідайте на запитання дитини. Навіть якщо ці запитання здаються вам наївними. Говоріть спокійно і впевнено.
- Зберігайте ритуали. Продовжуйте виконувати звичні ритуали, пов'язані з батьком. Наприклад, читайте його улюблені казки перед сном або дивіться сімейні фотографії.
- Дозвольте дитині прощатися. Дайте їй змогу попрощатися з батьком. Це може бути через малюнок, лист або просто розмову про нього.
- Дозвольте дитині грати в ігри, пов'язані з батьком. Граючи, дитина може обробляти свої почуття і переживання.
- Зверніться по допомогу до фахівця. Психолог може допомогти дитині та Вам впоратися з горем і навчитися жити далі. Дитячий невролог може призначити препарати, які підтримають нервову систему дитини.
- Подбайте про себе. Пам'ятайте, що Ви також потребуєте підтримки. Не соромтеся звернутися по допомогу до друзів, родичів або психолога.
Що робити під час істерик:
- Зберігайте спокій. Ваша реакція дуже важлива для дитини. Спробуйте залишатися спокійною, навіть якщо Вам дуже важко. Проте Ви можете також плакати разом і говорити, що Вам також не вистачає батька, і що ваш сум – це нормально.
- Обійміть дитину. Фізичний контакт допомагає відчути себе в безпеці.
- Вислухайте дитину. Дайте їй змогу висловити свої почуття. Не перебивайте її та не зменшуйте її переживань. Скажіть, що відчуваєте щось схоже.
- Перенаправте увагу. Спробуйте перемикнути увагу дитини на щось інше, наприклад, на гру або читання казки.
- Прогулянка на свіжому повітрі. Свіже повітря і фізична активність можуть допомогти дитині заспокоїтися.
Пам'ятайте, що процес переживання горя індивідуальний для кожної людини. Не порівнюйте свою дитину з іншими та не очікуйте, що вона швидко забуде про втрату. Будьте терплячими та підтримуйте її й себе.
Дійсно, такі відчуття можуть викликати сильну тривожність та розгубленість. Побачення тіней, яких насправді немає, і відчуття присутності когось у кімнаті – це досить поширені переживання, особливо у стресових ситуаціях.
Що може бути причиною таких відчуттів?
Стрес і тривога. Сильний стрес, пов'язаний з повсякденним життям або якимись конкретними подіями, може призводити до галюцинацій або посилення чутливості до навколишнього середовища.
Недосипання. Нестача сну може впливати на нашу здатність розрізняти реальність і фантазію.
Депресія. Депресивні стани часто супроводжуються різними тілесними відчуттями, зокрема й відчуттям присутності когось.
Медикаментозна терапія. Деякі ліки можуть викликати побічні ефекти, серед яких можуть бути й візуальні галюцинації.
Медичні захворювання. У деяких випадках такі відчуття можуть бути пов'язані з неврологічними захворюваннями.
Що можна зробити?
Зверніться до лікаря. Важливо виключити будь-які медичні причини ваших відчуттів.
Консультація психолога допоможе вам розібратися в причинах ваших переживань, навчить вас технік релаксації та допоможе впоратися з тривогою.
Ведіть щоденник сну. Записуйте, коли ви лягаєте спати, коли прокидаєтесь, як ви спите. Це допоможе вам виявити можливі порушення сну.
Створіть спокійну атмосферу вдома. Приберіть у кімнаті, провітрюйте її, використовуйте приємні аромати.
Практикуйте релаксаційні техніки. Медитація, дихальні вправи, йога допоможуть вам заспокоїтися і зменшити тривогу.
Обговоріть свої відчуття з близькими. Розкажіть про свої переживання людям, яким довіряєте. Іноді просто поговорити про свої страхи вже допомагає полегшити стан.
Обмежте споживання стимуляторів. Кава, алкоголь, нікотин можуть посилювати тривогу.
Пам'ятайте, що ви не самотні. Багато людей стикаються з подібними переживаннями. Зверніться по допомогу до фахівця, і ви обов'язково знайдете рішення цієї проблеми.
Тривожність – це природна реакція на стрес, але коли вона стає надмірною і заважає повсякденному життю, варто шукати способи її зменшення.
За високої інтенсивності тривожності можуть допомогти наступні інструменти:
1. Глибоке дихання: Зробіть повільний вдих через ніс, затримайте дихання на кілька секунд і повільно видихніть через рот. Це допоможе заспокоїти нервову систему.
2. Медитація: Регулярна медитація допомагає зосередитися на теперішньому моменті та відпустити тривожні думки.
3. Прогресивна релаксація м'язів: Почергово напружуйте і розслабляйте різні групи м'язів, щоб зняти фізичне напруження.
4. Зміна мислення: Визначте негативні думки. Спробуйте виявити автоматичні негативні думки, які виникають у вас під час тривоги. Потім спробуйте замінити негативні думки на більш реалістичні та позитивні. Записуйте свої думки та почуття. Це допоможе вам краще зрозуміти себе та свої тривоги.
5. Здоровий спосіб життя: Фізична активність допомагає зняти стрес і покращує настрій.
Здорове харчування забезпечує організм необхідними речовинами для нормального функціонування. Сон також відіграє важливу роль у відновленні організму.
Спробуйте обмежити кофеїн та алкоголь, бо вони можуть лише посилити тривогу.
6. Проводьте час з друзями та рідними, не соромтеся просити допомоги у близьких людей за необхідності.
7. Обмежте перегляд новин або обговорення тем, які підвищують рівень тривожності.
8. Професійна допомога: Фахівець допоможе вам розібратися з причинами тривоги та розробити індивідуальний план лікування.
Успіхів вам на шляху зниження рівня тривожності! Регулярні зусилля неодмінно допоможуть стабілізувати ваш стан!