"Запитайте у психолога". Відповіді на питання

Наш Благодійний фонд презентує рубрику «Запитай у психолога», в межах якої свої експертні поради нашим підписникам дає психологиня Яна Кобець.

Публікуємо відповіді нашої фахівчині на запитання, які надходять нам від вас.

• Як відновитися після втрати близької людини та повернутися до життя?

• Як підтримати дитину, якщо тато зник безвісти на війні?
• Як підтримати дитину, що горює за померлим батьком?
• Що робити, коли бачиш тіні чи об’єкти, яких не існує?
• Як знизити рівень тривожності?
• Як подолати ігрову залежність, що виникла через стресові події? Переживаю, що це може зруйнувати мої стосунки з партнером, який не знає про цю проблему.
• Як знайти роботу? Відчуваю труднощі зі знаходженням свого місця
• Як підтримати дитину, що відчуває постійну тривожність через ймовірну небезпеку для батьків?
• Як опанувати себе і не кричати на дитину, особливо під час вивчення уроків?
• Як навчитися перемикати увагу з негативних ситуацій?
• Як налагодити стосунки з сином-підлітком, якщо його цікавлять лише комп'ютерні ігри?
• Чи може війна в країні бути причиною затримки мовленнєвого розвитку у дитини дошкільного віку?
• Як пережити зневагу, насмішки зі сторони друзів? Чоловік часто ображає в присутності дітей. Не маю сил жити далі. Інколи запитую дітей про те, чи буде їм краще жити без мене.
• Мені 21 рік, і я не можу знайти своє місце в житті та визначитись, чого саме хочу. Критика від рідних лише погіршує мій стан. Відчуваю безсилля та апатію.
• Як покращити взаємини зі своїми дітьми?
• Як навчитися спокійніше реагувати на зовнішні обставини? Як покращити взаємини з дітьми підліткового віку?
• Наш підліток бере гроші без дозволу. Як із цим бути та як реагувати?
• Як вийти зі стану дереалізації?

Відповідь психолога: Як відновитися після втрати близької людини та повернутися до життя?

Дозвольте собі горювати. Не придушуйте свої почуття. Сльози, гнів, смуток – це нормальні реакції на втрату. Дозвольте собі відчувати все, що ви відчуваєте. Говоріть про свої почуття. Діліться своїми переживаннями з близькими людьми, друзями або психологом. Це допоможе вам випустити емоції назовні та відчути підтримку.

Дозвольте собі сумувати. Не поспішайте "забувати" про свою втрату. Горе – це природний процес, і його потрібно пережити.

Дбайте про себе
Фізичне здоров'я: Слідкуйте за своїм раціоном, займайтеся фізичними вправами, висипайтеся. Фізичне здоров'я тісно пов'язане з нашим емоційним станом.
Емоційне здоров'я: Практикуйте релаксаційні техніки, такі як медитація або дихальні вправи. Займайтеся улюбленою справою, читайте книжки, слухайте музику.
Соціальні зв'язки: Підтримуйте зв'язки з близькими людьми. Спілкування з іншими людьми допоможе вам відчути себе менш самотньою.

Шукайте підтримку
Родина і друзі: Поговоріть з близькими людьми про те, що ви відчуваєте. Їхня підтримка дуже важлива для вас.
Групи підтримки: Спілкування з людьми, які пережили схожий досвід, може бути дуже корисним.
Психолог: Фахівець допоможе вам опрацювати свої почуття, знайти ресурси для подолання труднощів і відновити емоційну рівновагу.

Поступово повертайтеся до життя
Почніть з малого: Поставте перед собою невеликі та досяжні цілі.
Відкривайте для себе нове: Знайдіть нові хобі або інтереси.
Плануйте майбутнє: Подумайте про те, чого ви хочете досягти в житті.

Пам'ятайте, що процес відновлення є індивідуальним і може зайняти багато часу. Не порівнюйте себе з іншими та не вимагайте від себе занадто багато. Будьте терплячі до себе і дозвольте відчувати все, що ви відчуваєте.
Ви не самотні. Багато людей пережили схожу втрату і змогли знайти в собі сили жити далі. Ви також зможете це зробити.

Якщо вам важко впоратися з цими почуттями самостійно, не соромтеся звернутися по допомогу до психолога.

Відповідь психолога:Як підтримати дитину, якщо тато зник безвісти на війні?

Рекомендації, які можуть допомогти вам підтримати дитину в цей складний період:

1. Відверта розмова.Розповідайте дитині про ситуацію простими, зрозумілими словами, відповідно до її віку. Не обманюйте, але уникайте зайвих деталей, які можуть її налякати.
2. Дайте дитині можливість висловити свої почуття і переживання. Не перебивайте її та не знецінюйте її почуття.
3. Відповідайте на всі запитання дитини максимально чесно і доступно. Якщо ви не знаєте відповіді на якесь запитання, скажіть про це та запропонуйте разом знайти відповідь.
4. Створіть безпечний простір. Дайте дитині відчути, що вона не одна, що ви завжди поруч, аби її підтримати.
5. Створіть сімейні ритуали, які допоможуть дитині відчувати себе в безпеці та спокої. Це можуть бути спільні вечері, читання казок перед сном або прогулянки на свіжому повітрі.
6. Слідкуйте за тим, яку інформацію дитина отримує з новин. Занадто багато негативної інформації може посилити її тривогу.
7. Професійна допомога. Зверніться до дитячого психолога. Фахівець допоможе дитині опрацювати свої почуття та навчить її корисних стратегій подолання стресу. Спілкування з іншими дітьми, які переживають схожий досвід, може бути дуже корисним.
8. Збереження рутини. Спробуйте зберегти звичний розклад дня дитини, щоб забезпечити їй відчуття стабільності. Заохочуйте дитину займатися улюбленими справами, спілкуватися з друзями. Це допоможе їй забути про клопоти та відчути себе набагато краще.
9. Дбайте про себе. Пам'ятайте про себе. Ви також потребуєте допомоги. Не соромтеся звертатися по допомогу до близьких людей або фахівців.

Спілкуйтеся з іншими людьми, які переживають схожий досвід.

Кожна дитина індивідуальна, і те, що добре одній дитині, може не підходити іншій. Будьте уважні до потреб вашої дитини та намагайтеся створити для неї максимально безпечне і комфортне середовище.Крім того, існують організації, які надають психологічну допомогу дітям, що пережили травматичні події. Не соромтеся звертатися по допомогу до таких організацій. Важливо розуміти, що процес відновлення після такої травми може бути тривалим. Будьте терплячі до себе та до дитини.

Відповідь психолога: Як підтримати дитину, що горює за померлим батьком?

Дуже співчуваю Вам у Вашому горі. Смерть близької людини – це завжди велика втрата, особливо коли її доводиться переживати маленькій дитині.

Чому це нормальна реакція:

1. Сильна прив'язаність. Діти дуже прив'язані до своїх батьків, особливо в ранньому віці. Втрата батька руйнує цей зв'язок і викликає почуття втрати, самотності та страху.
2. Нерозуміння смерті. Діти часто не розуміють поняття смерті. Для них це може бути щось тимчасове, наприклад, коли хтось іде спати та не прокидається. Тому важливо не називати смерть сном, щоб не викликати в дитини страх перед засинанням. Вона може почати боятися, що засне та ніколи більше не прокинеться. Не варто говорити дитині про те, що її забрав Бог, бо це може викликати образу та гнів на вищі сили. Також варто бути обережними з висловлюваннями типу: батько тепер на небі і йому там краще, ніж нам. Оскільки в дитини може виникнути бажання потрапити до батька на небо, бо там краще і там можна бути поруч з ним. Інколи дитині складно усвідомити, як батько пішов в інший світ і водночас рідні йдуть до нього на кладовище? Тому варто мовою дитини, відповідно до її віку, пояснювати смерть зрозуміло та в межах тієї концепції, якої дотримується ваша родина.
3. Нездатність висловити свої почуття. Діти можуть не знати, як правильно висловити свої почуття, тому вони можуть проявляти їх через агресію, відстороненість або інші форми поведінки.
4. Страх невідомого. Смерть батька викликає у дитини страх перед майбутнім. Вони можуть боятися, що щось подібне станеться і з іншими близькими людьми.

Які прояви має горе у дітей:
- Плач – найбільш очевидний прояв горя.
- Зміна апетиту. Дитина може відмовлятися від їжі або, навпаки, переїдати.
- Проблеми зі сном. Безсоння, нічні кошмари.
- Зміна поведінки. Дитина може стати більш агресивною, замкнутою або, навпаки, гіперактивною.
- Фізичні симптоми. Головний біль, болі в животі, втрата цікавості до ігор.

Що можуть зробити батьки:
- Будьте чесними та відкритими. Розмовляйте з дитиною простими словами, які вона може зрозуміти, про те, що сталося. Поясніть, що тато помер і більше не повернеться. Не обманюйте дитину, але й не вдавайтеся у надто детальні пояснення.
- Дозвольте дитині висловлювати свої почуття. Не стримуйте сліз дитини. Дозвольте їй плакати, кричати, злитися. Це природна реакція на горе.
- Відповідайте на запитання дитини. Навіть якщо ці запитання здаються вам наївними. Говоріть спокійно і впевнено.
- Зберігайте ритуали. Продовжуйте виконувати звичні ритуали, пов'язані з батьком. Наприклад, читайте його улюблені казки перед сном або дивіться сімейні фотографії.
- Дозвольте дитині прощатися. Дайте їй змогу попрощатися з батьком. Це може бути через малюнок, лист або просто розмову про нього.
- Дозвольте дитині грати в ігри, пов'язані з батьком. Граючи, дитина може обробляти свої почуття і переживання.
- Зверніться по допомогу до фахівця. Психолог може допомогти дитині та Вам впоратися з горем і навчитися жити далі. Дитячий невролог може призначити препарати, які підтримають нервову систему дитини.
- Подбайте про себе. Пам'ятайте, що Ви також потребуєте підтримки. Не соромтеся звернутися по допомогу до друзів, родичів або психолога.

Що робити під час істерик:
- Зберігайте спокій. Ваша реакція дуже важлива для дитини. Спробуйте залишатися спокійною, навіть якщо Вам дуже важко. Проте Ви можете також плакати разом і говорити, що Вам також не вистачає батька, і що ваш сум – це нормально.
- Обійміть дитину. Фізичний контакт допомагає відчути себе в безпеці.
- Вислухайте дитину. Дайте їй змогу висловити свої почуття. Не перебивайте її та не зменшуйте її переживань. Скажіть, що відчуваєте щось схоже.
- Перенаправте увагу. Спробуйте перемикнути увагу дитини на щось інше, наприклад, на гру або читання казки.
- Прогулянка на свіжому повітрі. Свіже повітря і фізична активність можуть допомогти дитині заспокоїтися.

Пам'ятайте, що процес переживання горя індивідуальний для кожної людини. Не порівнюйте свою дитину з іншими та не очікуйте, що вона швидко забуде про втрату. Будьте терплячими та підтримуйте її й себе.

Відповідь психолога:Що робити, коли бачиш тіні чи об’єкти, яких не існує?

Дійсно, такі відчуття можуть викликати сильну тривожність та розгубленість. Побачення тіней, яких насправді немає, і відчуття присутності когось у кімнаті – це досить поширені переживання, особливо у стресових ситуаціях.

Що може бути причиною таких відчуттів?

1. Стрес і тривога. Сильний стрес, пов'язаний з повсякденним життям або якимись конкретними подіями, може призводити до галюцинацій або посилення чутливості до навколишнього середовища.
2. Недосипання. Нестача сну може впливати на нашу здатність розрізняти реальність і фантазію.
3. Депресія. Депресивні стани часто супроводжуються різними тілесними відчуттями, зокрема й відчуттям присутності когось.
4. Медикаментозна терапія. Деякі ліки можуть викликати побічні ефекти, серед яких можуть бути й візуальні галюцинації.
5. Медичні захворювання. У деяких випадках такі відчуття можуть бути пов'язані з неврологічними захворюваннями.

Що можна зробити?

Зверніться до лікаря. Важливо виключити будь-які медичні причини ваших відчуттів. Консультація психолога допоможе вам розібратися в причинах ваших переживань, навчить вас технік релаксації та допоможе впоратися з тривогою.

Ведіть щоденник сну. Записуйте, коли ви лягаєте спати, коли прокидаєтесь, як ви спите. Це допоможе вам виявити можливі порушення сну.

Створіть спокійну атмосферу вдома. Приберіть у кімнаті, провітрюйте її, використовуйте приємні аромати.

Практикуйте релаксаційні техніки. Медитація, дихальні вправи, йога допоможуть вам заспокоїтися і зменшити тривогу.

Обговоріть свої відчуття з близькими. Розкажіть про свої переживання людям, яким довіряєте. Іноді просто поговорити про свої страхи вже допомагає полегшити стан.

Обмежте споживання стимуляторів. Кава, алкоголь, нікотин можуть посилювати тривогу.

Пам'ятайте, що ви не самотні. Багато людей стикаються з подібними переживаннями. Зверніться по допомогу до фахівця, і ви обов'язково знайдете рішення цієї проблеми.

Відповідь психолога: Як знизити рівень тривожності?

За високої інтенсивності тривожності можуть допомогти наступні інструменти:

1. Глибоке дихання: Зробіть повільний вдих через ніс, затримайте дихання на кілька секунд і повільно видихніть через рот. Це допоможе заспокоїти нервову систему.
2. Медитація: Регулярна медитація допомагає зосередитися на теперішньому моменті та відпустити тривожні думки.
3. Прогресивна релаксація м'язів: Почергово напружуйте і розслабляйте різні групи м'язів, щоб зняти фізичне напруження.
4. Зміна мислення: Визначте негативні думки. Спробуйте виявити автоматичні негативні думки, які виникають у вас під час тривоги. Потім спробуйте замінити негативні думки на більш реалістичні та позитивні. Записуйте свої думки та почуття. Це допоможе вам краще зрозуміти себе та свої тривоги.
5. Здоровий спосіб життя: Фізична активність допомагає зняти стрес і покращує настрій.Здорове харчування забезпечує організм необхідними речовинами для нормального функціонування. Сон також відіграє важливу роль у відновленні організм.Спробуйте обмежити кофеїн та алкоголь, бо вони можуть лише посилити тривогу.
6. Проводьте час з друзями та рідними, не соромтеся просити допомоги у близьких людей за необхідності.
7. Обмежте перегляд новин або обговорення тем, які підвищують рівень тривожності.
8. Професійна допомога: Фахівець допоможе вам розібратися з причинами тривоги та розробити індивідуальний план лікування.

Успіхів вам на шляху зниження рівня тривожності! Регулярні зусилля неодмінно допоможуть стабілізувати ваш стан!

Відповідь психолога:Як подолати ігрову залежність, що виникла через стресові події? Переживаю, що це може зруйнувати мої стосунки з партнером, який не знає про цю проблему.

Чому люди звертаються до ігор?

• Швидке задоволення. Ігри можуть забезпечити миттєве відчуття досягнення, розваги, забути про клопоти.
• Контроль. У віртуальному світі люди часто відчувають більший контроль над ситуацією, ніж у реальному житті.
• Втеча від реальності дозволяє людям забути про клопоти, стрес та негативні емоції.
• Відчуття значущості.

Чому це деструктивно?

• Це лише тимчасово маскує, а не вирішує проблему.
• З часом потреба може стати неконтрольованою.
• Програші та стрес можуть призвести до проблем зі здоров’ям, а також до розвитку депресії та тривоги.
• Руйнування стосунків, конфлікти, фінансові труднощі.

Як подолати залежність від онлайн-казино: практичні поради

1. Визнайте проблему. Перший крок до одужання – це усвідомлення, що у вас є проблема.Не соромтеся. Багато людей стикаються з цією проблемою, і ви не самотні.
2. Обмежте доступ:Блокуйте сайти. Використовуйте спеціальні програми для блокування доступу до сайтів онлайн-казино.Видаліть усі додатки, пов’язані з азартними іграми зі свого телефону.Обмежте використання картки: Поговоріть з банком про блокування можливості здійснювати платежі на ігрові сайти.
3. Знайдіть альтернативи:
   - Займіться хобі: Знайдіть заняття, яке вам подобається і яке допоможе абстрагуватися та забути про гру.
   - Спілкуйтесь: Проводьте більше часу з друзями та родиною.
   - Займайтеся спортом. Фізичні вправи допоможуть зняти стрес і позитивно вплинуть на ваше самопочуття.
   
4. Зверніться по допомогу:
   - Спеціаліст допоможе вам розібратися в причинах вашої залежності та розробити індивідуальний план лікування.
   - Спілкування з іншими людьми, які мають схожі проблеми, може бути дуже корисним.
   - Існують спеціалізовані гарячі лінії, куди ви можете звернутися по допомогу у будь-який час.
   
5. Будьте терплячими. Подолання залежності – це процес. Не очікуйте миттєвих результатів.Не здавайтесь!Навіть якщо ви зірветеся, не впадайте у відчай. Продовжуйте боротися.

Алгоритми та техніки для подолання ігрової залежності: практичні поради

Алгоритми поведінкової терапії:

• Замінюйте час, проведений за грою, на інші, більш корисні заняття. Нагороджуйте себе за досягнення маленьких цілей.
• Визначте ситуації, місця та емоції, які спонукають вас до гри. Навчіться уникати або змінювати ці ситуації.
• Записуйте свої думки, почуття та дії, пов’язані з грою. Це допоможе вам краще зрозуміти свої звички та мотиви.
• Використовуйте дихальні вправи, медитацію або йогу для зняття стресу та тривоги.

Когнітивно-поведінкові техніки:

• Виявлення та зміна негативних думок: Оскаржуйте негативні думки, які пов’язані з грою, і замінюйте їх більш реалістичними.
• Навчіться ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями без вдавання до гри.
• Навчіться говорити «ні» і відстоювати свої межі.

Розповісти партнеру про свою ігрову залежність може бути складним кроком, але це важливо для одужання та збереження ваших стосунків. Ось чому це важливо:
- Ваш партнер може стати вашою опорою у боротьбі із залежністю. Він або вона можуть допомогти вам знайти підтримку, мотивувати вас і бути поруч у складні моменти.
- Ховаючи свою проблему, ви ризикуєте втратити довіру партнера. Відкрита розмова допоможе зміцнити ваші стосунки.
- Разом ви зможете розробити стратегії, які допоможуть вам подолати залежність.

Як розповісти про свою проблему:

• Виберіть правильний час і місце. Оберіть спокійне місце і час, коли ви обидва будете розслаблені та зможете спокійно поговорити.
• Будьте чесними. Розкажіть про свою залежність, не приховуючи деталей.
• Поясніть, як це впливає на вас. Поділіться своїми почуттями та переживаннями.
• Попросіть підтримки. Скажіть партнеру, що вам потрібна його допомога.

Будьте готові до різних реакцій. Ваш партнер може відреагувати по-різному. Будьте готові до цього і спробуйте зрозуміти його почуття.

Пам'ятайте, що Ви не самотні. Багато людей успішно подолали ігрову залежність.

Відповідь психолога: Як знайти роботу? Відчуваю труднощі зі знаходженням свого місця

Для початку пропоную поставити собі кілька запитань, які можуть допомогти краще зрозуміти себе та свої очікування від роботи:

• Що для вас означає «знайти своє місце»? Які цінності, інтереси та навички ви хотіли б реалізувати на роботі?
• Які ваші сильні сторони та слабкі місця? Як ви вважаєте, що саме заважає вам знайти роботу?
• Які у вас були попередні досвіди працевлаштування? Що вам подобалось, а що ні?
• Які ваші очікування від роботи? Який графік, заробітна плата, умови праці вас влаштують?
• Які страхи та тривоги ви відчуваєте під час пошуку роботи? Що саме вас турбує найбільше?
• Які у вас були успіхи в житті? Це допоможе підвищити вашу самооцінку.
• Які у вас є ресурси для пошуку роботи? Можливо, у вас є корисні контакти, навички або знання.
• Як ви зазвичай справляєтесь зі стресом? Розуміння ваших механізмів подолання допоможе розробити ефективні стратегії для пошуку роботи.

Наступним кроком може бути складання плану пошуку роботи, який відповідатиме вашим індивідуальним особливостям.
І наостанок – розпочинати дії відповідно до сформованого плану. За необхідності можна корегувати план під свої потреби та можливості.

Пам'ятайте, що пошук роботи – це процес, який потребує часу і зусиль. Не здавайтеся, якщо не знайдете роботу відразу. Головне – вірити в себе і не боятися звертатись по допомогу. Бажаю вам успіхів у пошуках свого місця в житті!

Відповідь психолога: Як підтримати дитину, що відчуває постійну тривожність через ймовірну небезпеку для батьків?

Пояснюйте їй своє бачення простими словами. Використовуйте слова, які дитина зрозуміє, і уникайте зайвих деталей, які можуть її налякати. Водночас краще не приховувати правду, але й не драматизувати.

Ви можете говорити про те, що робите, аби гарантувати безпеку сім'ї та самому собі.
Важливо уважно слухати, давати дитині змогу висловитися. Покажіть, що її почуття важливі та зрозумілі для вас.

Які спільні дії можна робити?

1. Створіть спільні ритуали, які допоможуть дитині відчувати себе у безпеці та комфорті. Це можуть бути вечірні казки, сімейні обіди або спільні ігри.
2. Запропонуйте дитині зайнятися творчістю: малюванням, ліпленням, аби вона могла висловити свої почуття.
3. Спільні прогулянки, ігри допоможуть зняти напругу та абстрагуватися від тривожних думок.
4. Залучайте дитину до доброчинних дій, щоб вона відчула свою значущість і змогла допомогти іншим.
5. Фізичний контакт допомагає дитині відчути себе в безпеці.
6. Нагадуйте дитині про вашу любов, підтримку і те, що все буде добре.
7. Навчіть дитину простих технік розслаблення, таких як дихальні вправи або візуалізація безпечного місця.
8. Консультація з дитячим психологом допоможе дитині впоратися з тривогою та навчить її корисних стратегій подолання стресу.

Пам'ятайте, що діти можуть реагувати на стрес по-різному.
Водночас не забувайте дбати про себе, оскільки ваш емоційний стан безпосередньо впливає на стан дитини.
Ваша любов і підтримка – найважливіші для дитини в цей складний період.

Відповідь психолога: Як опанувати себе і не кричати на дитину, особливо під час вивчення уроків?

Розуміння того, чому батьки можуть зриватися на дитині під час вивчення уроків, є важливим кроком до розв'язання цієї проблеми. Ось кілька причин, які можуть призводити до таких ситуацій.

1. Власні негативні спогади: Багато батьків повторюють моделі поведінки, які бачили у своїх батьків. Якщо їх змушували робити уроки в атмосфері стресу і крику, вони можуть несвідомо повторювати цей сценарій зі своїми дітьми.
2. Високі очікування: Батьки часто мають високі очікування від своїх дітей, і коли дитина не досягає бажаних результатів, це може викликати розчарування і злість.
3. Втома і стрес: Після робочого дня батьки бувають втомлені та знервовані. У таких умовах навіть незначні труднощі з дитиною можуть викликати роздратування.
4. Недостатньо часу: Якщо у батьків обмежений час, вони можуть відчувати тиск і вимагати від дитини швидких результатів, що призводить до конфліктів.
5. Нерозуміння труднощів дитини: Батьки можуть не враховувати індивідуальні особливості дитини, її темпи навчання і стиль роботи.
6. Брак ефективних методів навчання: Якщо батьки не знають, як правильно організувати процес навчання, вони можуть відчувати безпорадність і злість.

Причини, чому дитина може відмовлятися робити домашнє завдання, можуть бути різноманітними:

• Нерозуміння матеріалу. Якщо дитина не розуміє завдання або тему, вона може відчувати страх або невпевненість, що призведе до небажання братися за роботу.
• Втома. Після довгого шкільного дня дитина може бути просто виснажена і не мати сил на додаткові заняття.
• Брак мотивації. Якщо дитина не бачить сенсу у виконанні домашніх завдань або не розуміє, чому це важливо, вона може бути демотивованою.
• Деякі діти мають труднощі з концентрацією уваги, що ускладнює виконання завдань.
• Стрес, тривога або інші емоційні проблеми можуть відвертати дитину від навчання.
• Іноді відмова може бути формою протесту проти чогось, що відбувається в житті дитини.
• Брак організованості. Якщо у дитини немає чіткого розкладу і вона не вміє планувати свій час, це може призвести до прокрастинації.
• Фізичний дискомфорт. Голод, спрага, біль можуть відвертати дитину від навчання.
• Недостатнє розуміння важливості навчання. Якщо дитині не пояснюють, чому навчання важливе і як воно допоможе їй у майбутньому, вона може не бачити в ньому сенсу (поясніть на прикладі, що для мозку школа – це тренажер. Щодня дитина розвиває свій мозок під час навчання, і це допоможе їй у майбутньому досягти успіху та здійснити свої мрії).

Як уникнути конфліктів під час виконання домашнього завдання:

• Спробуйте визначити, що саме викликає у вас роздратування і знайдіть способи впоратися з цими емоціями.
• Пам'ятайте, що навчання – це процес, який потребує часу. Не вимагайте від дитини занадто багато.
• Створіть сприятливу атмосферу. Спокійне місце: Оберіть тихе місце для занять, де дитина зможе зосередитись.
• Виберіть час, коли дитина найбільш активна і зосереджена. Зазвичай, це не відразу після школи, а через деякий час після відпочинку.
• Створіть розклад занять, розбивши їх на короткі блоки з перервами.
• Розбивайте завдання на менші, більш зрозумілі частини.
• Хваліть дитину за кожен маленький успіх.
• Якщо дитина не розуміє завдання, спробуйте пояснити іншими словами або на прикладах.
• Дайте дитині змогу висловитися і вислухайте її побоювання.
• Створіть атмосферу, де дитина не боїться помилятися.
• Робіть регулярні перерви для відпочинку та фізичної активності.
• Запропонуйте систему винагород за виконання завдань.
• Зверніться по допомогу: Якщо у вас виникають серйозні труднощі, зверніться до репетитора або ж психолога.
• Замість критики зосередьтеся на пошуку рішень.

Пам'ятайте, що ви мама, а не вчитель. Ваше основне завдання – підтримувати та захищати. Крик не є ефективним методом навчання. Він лише погіршує стосунки з дитиною і знижує її самооцінку. Будьте підтримувальними та позитивними, і ви зможете зробити процес навчання приємним для вас обох.

Відповідь психолога:Як навчитися перемикати увагу з негативних ситуацій?

Також негативні емоції, такі як страх, гнів або смуток, часто є більш інтенсивними, ніж позитивні. Ця інтенсивність змушує нас зациклюватися на негативних подіях, намагаючись їх осягнути та вирішити.

Не варто забувати, що негативні думки можуть бути спотвореними. Наприклад, ми можемо перебільшувати негативні аспекти ситуації або ігнорувати позитивні. Ці спотворення підтримують зацикленість на негативі.

Ще однією причиною може бути тривога та стрес, які підвищують чутливість до негативних стимулів. У стані стресу ми більш схильні до того, щоб бачити світ у негативному світі. Люди з низькою самооцінкою часто схильні до самокритики та негативних думок про себе. Вони можуть більше звертати увагу на свої недоліки та невдачі. Новинні стрічки та соціальні мережі часто переповнені негативними новинами, що може сприяти зацикленості на негативі.

Розуміння цих причин може допомогти усвідомити, чому є схильність застрягати на негативних ситуаціях, і почати розвивати стратегії для перемикання уваги та покращення свого емоційного стану.

Перемикання уваги з негативних ситуацій, зупинка думок і переживань – це навичка, яку можна розвинути за допомогою наступних кроків:

1. Визнайте свої думки. Не намагайтеся їх відразу відкинути. Просто спостерігайте за ними, як за хмарами в небі.
   Прийміть свої емоції. Дозвольте собі відчути їх, не засуджуючи себе.
   Зрозумійте, що думки – це не факти. Вони можуть бути спотвореними або нереалістичними.
   
2. Зосередьтеся на теперішньому моменті, на своїх відчуттях, диханні, звуках навколо.Прогулянка, спорт, танці – будь-яка фізична активність допомагає зняти напругу та забути про клопоти.Малювання, музика, письмо – це чудовий спосіб виразити свої емоції та перемикнути увагу.Робіть те, що приносить вам задоволення та відриває від негативних думок.Розмова з другом або членом сім'ї може допомогти вам відчути підтримку.
   
3. Виконайте техніку "стоп-слово". Коли ви помічаєте негативну думку, скажіть собі "стоп" або інше слово, яке допоможе вам зупинитись.Спробуйте знайти позитивні аспекти ситуації або замінити негативні думки на більш реалістичні та конструктивні.

Техніка "3-3-3" допоможе вам повернутися в теперішній момент. Назвіть 3 речі, які ви бачите, 3 звуки, які ви чуєте, і 3 частини тіла, які ви відчуваєте.

Записуйте свої думки та емоції – це допоможе вам краще зрозуміти їх та знайти способи їх подолання.

Якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з негативними думками та переживаннями, зверніться до психолога або психотерапевта. Фахівець допоможе вам розібратися у своїх емоціях та навчить ефективних стратегій подолання негативу.

Пам'ятайте, що цей процес вимагає часу та практики. Не засмучуйтесь, якщо у вас не все виходить відразу. Будьте терплячі до себе, і ви обов'язково досягнете успіху.

Відповідь психолога: Як налагодити стосунки з сином-підлітком, якщо його цікавлять лише комп'ютерні ігри?

Це дуже актуальне питання, яке турбує багатьох батьків.Причин, чому підлітки так часто обирають віртуальний світ, може бути декілька:

• Ігри дозволяють підліткам спілкуватися з друзями, знаходити однодумців та відчувати себе частиною спільноти.
• Ігри можуть бути способом забути про проблеми, стрес та нудьгу в реальному житті.
• В іграх підлітки можуть відчувати себе успішними, досягати цілей і отримувати визнання, чого може бракувати в реальному житті.
• Ігри можуть бути способом випустити емоції, які важко висловити в реальному житті.

Що робити?
Налагодження стосунків з підлітком, особливо коли його основний інтерес – це онлайн-світ, може бути складним завданням. Однак це цілком можливо, якщо підійти до цього питання з розумінням і терпінням.

1. Спробуйте зрозуміти його світ.
2. Приділіть час, щоб дізнатися більше про те, що так приваблює вашого сина в онлайн-іграх або соціальних мережах. Намагайтеся подивитись на це його очима.
3. Ставте відкриті запитання, щоб він міг поділитися своїми думками та почуттями. Наприклад: "Чому тобі подобається ця гра? Що ти в ній знаходиш цікавого?"
4. Спробуйте знайти спільні інтереси, які б об’єднували вас. Можливо, ви могли б разом пограти в якусь гру або подивитися стрім. Це допоможе вам краще зрозуміти його світ і зміцнити емоційний зв’язок.
5. Обговоріть із сином правила користування інтернетом та гаджетами. Важливо, щоб він розумів, чому ці правила необхідні.
6. Складіть розклад дня, щоб у нього було достатньо часу і на онлайн-активності, і на інші справи.
7. Слухайте його уважно, не перебивайте і не висловлюйте негативних суджень.

Чого варто уникати:

• Категоричні заборони можуть мати протилежний ефект і ще більше зацікавити підлітка.
• Не критикуйте його захоплення, навіть якщо вони вам не подобаються.
• Не порівнюйте його з іншими дітьми
• Спробуйте розв'язувати усі питання мирним шляхом, через діалог.

Відповідь психолога: Чи може війна в країні бути причиною затримки мовленнєвого розвитку у дитини дошкільного віку?

Війна має глибокий вплив на психіку дітей 3-4 років. У цьому віці діти особливо вразливі, оскільки їхня психіка ще формується, і вони не мають достатньо розвинених механізмів для подолання стресу.

Діти можуть переживати травматичний стрес, навіть якщо вони не були безпосередніми свідками бойових дій. Звуки вибухів, сирен, тривожні емоції дорослих можуть викликати у них сильний страх і тривогу.

Діти можуть стати більш тривожними, плаксивими, дратівливими або агресивними. Може бути регрес у розвитку, наприклад, повернення до ранніх форм поведінки, таких як смоктання пальця або використання дитячої мови.

Стрес може вплинути на увагу, пам'ять і здатність до навчання. Можливі проблеми з мовленням. У цьому віці діти особливо залежать від дорослих.

Тому важливо, щоб батьки та близькі люди давали їм відчуття безпеки, стабільності та любові. Важливо говорити з дітьми про їхні страхи та тривоги, використовувати прості та зрозумілі слова.Ігри, малювання, музика можуть допомогти дітям виразити свої емоції та зменшити стрес.
Важливо пам'ятати, що кожна дитина реагує на війну по-своєму. Деякі діти можуть проявляти явні ознаки стресу, тоді як інші можуть здаватися спокійними. Однак навіть якщо дитина не показує явних ознак стресу, важливо забезпечити їй підтримку та увагу.

Затримка мовленнєвого розвитку у дітей 3-4 років може бути викликана різними факторами:

• Проблеми зі слухом
• Спадковість
• Обмежене спілкування з дорослими, брак читання та ігор
• Травматичні події, нестабільна сімейна ситуація або недостатня увага до емоційних потреб дитини
• Обмеження соціальних контактів
• Надмірна кількість часу проведена за переглядом телевізора, або за використанням інших гаджетів
• Пригнічений психоемоційний стан батьків дитини (тривожність, депресії, підвищена емоційна збудливість тощо)

Кілька вправ, які допоможуть батькам розвинути мовлення у дитини 3-4 років:

1. Ігри з картинками
   - Показуйте дитині картинки із зображеннями тварин, предметів, людей. Просіть назвати, що зображено, та описати, що вони бачать.
   - Використовуйте серію картинок, щоб разом скласти коротку історію. Запитайте дитину, що відбувається на кожній картинці, і допоможіть їй зв'язати події в єдину розповідь.
   - Порівнюйте дві схожі картинки та просіть дитину знайти відмінності між ними. Це розвиває увагу та вміння описувати деталі.
2. Ігри зі звуками
   -Імітуйте звуки різних тварин і просіть дитину вгадати, хто це. Потім поміняйтеся ролями.
   - Познайомте дитину з різними музичними інструментами та їхніми звуками. Пограйте у гру "Вгадай звук".
   - Звертайте увагу дитини на звуки, які нас оточують: шум машин, спів птахів, дзвінок телефону. Обговорюйте, що вона чує.
3. Ігри з пальчиками
   - Виконуйте прості вправи для розвитку дрібної моторики, такі як згинання та розгинання пальців, кругові рухи, ігри з пальчиковими ляльками.
   - Заняття ліпленням з пластиліну, малювання пальчиками або пензлем сприяють розвитку дрібної моторики та стимулюють мовлення.
4. Читання та розповіді
   - Читайте дитині казки, вірші, оповідання. Обговорюйте прочитане, ставте запитання, просіть переказати.
   - Розповідайте дитині історії з власного життя, казки, вигадані історії. Залучайте дитину до розповіді, просіть доповнити або продовжити історію.
   - Використовуйте ліхтарик та руки, щоб показувати тіньові фігури. Розповідайте історії, використовуючи тіньовий театр
5. Ігри з ролями
   - Розіграйте сценку покупки продуктів у магазині. Дитина може бути продавцем або покупцем.
   - Розіграйте сценку відвідування лікаря. Дитина може бути лікарем або пацієнтом.- Розіграйте сценку сімейного обіду або прогулянки. Дитина може бути мамою, татом, дитиною або іншим членом сім'ї.
6. Спілкування в побуті
   - Описуйте, що ви робите під час приготування їжі, прибирання, прогулянки.
   - Ставте дитині відкриті запитання, які вимагають розгорнутої відповіді.
   - Виявляйте інтерес до того, що говорить дитина, не перебивайте, ставте уточнювальні запитання.
7. Використання дидактичних ігор
   - Гра в лото допомагає розширити словниковий запас та розвиває увагу.
   - Складання пазлів розвиває логічне мислення та дрібну моторику.
   - Гра з кубиками розвиває просторове мислення та уяву.

Пам'ятайте, що кожна дитина розвивається у своєму темпі. Якщо у вас є сумніви щодо розвитку мовлення дитини, зверніться до фахівців (педіатр, логопед, дитячий невролог, дитячий психолог).
Рання діагностика причин та корекція допоможуть дитині подолати труднощі та розвинути мовленнєві навички.

Відповідь психолога: Як пережити зневагу, насмішки зі сторони друзів? Чоловік часто ображає в присутності дітей. Не маю сил жити далі. Інколи запитую дітей про те, чи буде їм краще жити без мене.

Ваша ситуація непроста. Очевидно, що Ви переживаєте дуже важкий час. Пропоную розділити Ваше запитання на дві частини – стосунки з чоловіком і дітьми та взаємини з близькими людьми та друзями, які ігнорують або насміхаються.

Ситуація, коли чоловік постійно ображає при дітях, є неприпустимою та завдає серйозної шкоди як Вам, так і дітям. Ваші почуття розпачу, болю та навіть думок про те, що дітям буде краще без Вас, є зрозумілими в такій ситуації.

Але важливо наголосити на тому, що:
Діти не заслуговують на те, щоб чути, як їхні батьки ображають одне одного. Це може призвести до серйозних психологічних травм у дітей, таких як тривожність, депресія, низька самооцінка та проблеми у стосунках у майбутньому.

Що робити:

1. Зателефонуйте на телефон довіри або зверніться до спеціалістів, які нададуть емоційну підтримку, допоможуть зрозуміти Ваші права та розробити план дій.
2. Зверніться до психолога або психотерапевта, щоб отримати професійну допомогу. Фахівець допоможе Вам розібратися у ваших почуттях, зміцнити самооцінку та навчитися протистояти насильству.
3. Поясніть дітям, що сварки між батьками не є їхньою провиною. Запевніть їх у своїй любові та підтримці. Заохочуйте дітей говорити про свої почуття та переживання. Слухайте їх уважно та з повагою.
4. Розробіть план дій. Якщо можливо, поговоріть з чоловіком та спробуйте з'ясувати причини його поведінки. Поясніть йому, як його слова та дії впливають на Вас та дітей.
5. Якщо чоловік не готовий змінюватися, розгляньте можливість тимчасового або постійного проживання окремо.
6. Знайдіть час для себе. Займайтеся тим, що приносить Вам задоволення та допомагає розслабитися. Ви заслуговуєте на любов та повагу! Не дозволяйте нікому змушувати Вас почуватися неповноцінною або нікчемною.

Ваші діти потребують Вас. Ви – їхня мама, і Ваша любов та підтримка є для них найважливішою. Тому утримайтеся від запитань, чи краще їм буде без Вас. Такі запитання можуть спровокувати високий рівень тривожності та невротичні стани у Ваших дітей.

Як пережити постійні насмішки та ігнорування з боку близьких людей і позбутися почуття самотності: перш за все, важливо визнати та прийняти свої почуття. Не приховуйте смуток, біль чи розчарування. Дозвольте собі відчути ці емоції, адже вони є природною реакцією на негативне ставлення.

• Записуйте свої переживання у щоденник, щоб краще зрозуміти їх та проаналізувати ситуацію.
• Поговоріть з людиною, якій Ви довіряєте. Це може бути друг, родич або психолог. Розмова допоможе Вам виразити свої почуття та отримати підтримку.
• Важливо встановити чіткі межі та дати зрозуміти близьким людям, що їхня поведінка є неприйнятною. Поясніть їм, як саме їхні слова та дії впливають на Вас.
• Якщо можливо, обмежте спілкування з людьми, які постійно Вас ображають або ігнорують.
• Зміцнюйте свою самооцінку. Нагадуйте собі про свої позитивні якості та досягнення.
• Займайтеся улюбленими справами, які приносять Вам задоволення та допомагають відчути себе краще.
• Розширюйте коло спілкування. Знайомтеся з новими людьми, відвідуйте цікаві заходи, вступайте до клубів за інтересами. Шукайте людей, які Вас цінують та поважають.
• Не забувайте про свої потреби та інтереси. Приділяйте час собі, своїм хобі та захопленням.
• Не дозволяйте собі звинувачувати себе за чужі дії. З часом Ви зможете пробачити кривдникам, але це не означає, що Ви маєте забути про те, що сталося. Пробачивши, Ви допоможете собі звільнитися від негативних емоцій та рухатися далі.
• Якщо Ви відчуваєте, що не можете самотужки впоратися з ситуацією, зверніться по допомогу до психолога або психотерапевта. Фахівець допоможе Вам розібратися в собі, зрозуміти причини Вашого стану та знайти шляхи подолання труднощів.

Важливо пам'ятати, що Ви заслуговуєте на повагу та любов. Не дозволяйте нікому змушувати Вас почуватися неповноцінною або нікчемною.
Сподіваюся, ці поради допоможуть Вам пережити важкий час та побудувати щасливе та повноцінне життя.

Відповідь психолога: Мені 21 рік, і я не можу знайти своє місце в житті та визначитись, чого саме хочу. Критика від рідних лише погіршує мій стан. Відчуваю безсилля та апатію.

Розберімося у ймовірних причинах:

• Сучасне суспільство часто нав'язує певні стандарти успіху, які можуть не відповідати індивідуальним цінностям та потребам.Часто тиск з боку родини, друзів або колег може змушувати людину обирати шлях, який не приносить задоволення.
• Страх зробити неправильний вибір або зазнати невдачі може паралізувати та перешкоджати дослідженню нових можливостей. Людина може уникати ризику, залишаючись у зоні комфорту, навіть якщо це не приносить щастя.
• Недостатнє розуміння своїх цінностей, потреб, інтересів та талантів може ускладнювати визначення життєвого шляху. Людина може не знати, що їй насправді подобається, або на що вона здатна.
• Травматичні події, негативний досвід або низька самооцінка можуть впливати на сприйняття себе та своїх можливостей.
• Питання про сенс життя, свою роль у світі та цінність свого існування можуть викликати тривогу та розгубленість.
• Великий обсяг інформації та безліч можливостей можуть ускладнювати вибір та створювати відчуття перевантаження.
• Війна в Україні також дуже сильно впливає на психологічний стан. Відчуття невизначеності, страх за майбутнє, втрата близьких людей – все це впливає на відчуття апатії та безсилля.

Кілька кроків, які можуть допомогти вам:

1. Дозвольте собі відчути апатію та безсилля. Це тимчасово. Не звинувачуйте себе за те, що не знаєте, чого хочете. Це нормально.
2. Запишіть свої почуття у щоденник або поговоріть з людиною, якій довіряєте.
3. Поясніть рідним, що їхня критика лише погіршує ваш стан, скажіть, що ви готові обговорювати свої плани, але не терпіти критику. Водночас зосередьтеся на людях, які вас підтримують.
4. Згадайте, що вам подобалося в дитинстві. Спробуйте нові хобі, курси, види діяльності.Читайте книжки, дивіться фільми, слухайте подкасти, які вас надихають.
5. Визначте свої цінності:
   -Що для вас важливо в житті?
   -Які ваші сильні сторони та таланти?
   -Що приносить вам задоволення?
6. Не намагайтеся знайти відповіді на всі запитання одразу. Ставте маленькі цілі та поступово рухайтеся до них. Обов'язково святкуйте свої досягнення, навіть найменші.
7. Вчіться приймати рішення, робити вибір та брати на себе відповідальність. Не існує ідеальних рішень та правильних виборів. Усе відносно. Тому дослухайтеся до себе, до своїх потреб. Спробуйте сприймати невдачі як частину процесу навчання. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Пошук свого місця в житті – це тривалий процес, який вимагає часу та зусиль.

Додаткові поради, які можуть покращити ваш стан: спорт, здоровий режим сну та харчування, час на природі, медитація або йога.

Важливо пам'ятати, що ви унікальна особистість, і у вас є потенціал для щасливого та повноцінного життя.

Відповідь психолога: Як покращити взаємини зі своїми дітьми?

Покращення взаємин з дітьми – це важливий і часто непростий процес, який потребує уваги, терпіння та щирого бажання з обох сторін.

Нумо разом розберімось, які кроки можуть вам допомогти:

1. Активне слухання. Коли дитина говорить з вами – відкладіть свої справи, вимкніть телевізор або телефон, встановіть зоровий контакт. Дайте їй відчути, що її слова важливі для вас. Водночас слухайте не лише слова, але й звертайте увагу на емоції, на тон голосу, міміку, жести дитини. Намагайтеся зрозуміти, що вона відчуває, навіть якщо не може цього чітко висловити.Щоб переконатися, що ви правильно зрозуміли дитину, перекажіть її слова своїми. Ставте уточнювальні запитання, аби отримати більше інформації та показати свою зацікавленість. Дайте дитині змогу висловитися до кінця, не перебиваючи її своїми думками чи зауваженнями. Утримайтесь від негативних оцінок та критики під час розмови.
2. Час разом. Знайдіть спільні інтереси та заняття, які приноситимуть задоволення і вам, і вашим дітям. Це може бути спільне приготування їжі, прогулянки, читання книг, перегляд фільмів тощо. Навіть якщо у вас небагато вільного часу, зробіть так, щоб час, проведений разом, був якісним. Будьте уважні, залучені та емоційно доступні для своїх дітей.Намагайтеся знаходити час для спільних занять регулярно, навіть якщо це будуть короткі проміжки часу. Стабільність важлива для відчуття близькості.
3. Любов та підтримка. Не соромтеся говорити своїм дітям, що ви їх любите. Це дає їм відчуття безпеки та прийняття. Обіймайте, цілуйте своїх дітей, тримайте їх за руку. Фізичний контакт є важливим для емоційного зв'язку.Заохочуйте їхні старання, наполегливість та прогрес. Цікавтеся тим, що їх захоплює, підтримуйте їхні починання, навіть якщо вони здаються вам несерйозними.
4. Встановлення правил. Залучайте дітей до встановлення правил, щоб вони відчували свою причетність та розуміли їхню важливість. Діти мають знати, чого очікувати і які наслідки будуть за порушення правил. Послідовність допомагає їм відчувати себе у безпеці та розуміти межі. Не просто встановлюйте правила, а пояснюйте дітям, чому вони важливі. Це допомагає їм усвідомлено їх дотримуватися.
5. Розв'язання конфліктів. Під час конфлікту намагайтеся зберігати спокій та не підвищувати голос. Дайте кожній дитині змогу висловити свою думку, не перебиваючи та не звинувачуючи. Обговорюйте конкретну ситуацію, а не особисті якості дітей. Водночас намагайтеся знайти рішення, яке буде прийнятним для всіх сторін.
6. Бути прикладом. Ваші діти вчаться у вас. Показуйте їм, як ви слухаєте інших, виявляєте повагу, вирішуєте конфлікти та піклуєтеся про себе.Перепрошуйте, якщо були неправі, оскільки визнання власної відповідальності показує, що це нормально бути недосконалим.
7. Терпіння. Зміни потребують часу. Покращення взаємин – це процес, який може зайняти час. Не очікуйте миттєвих результатів. На шляху до найкращих взаємин можуть виникати труднощі та непорозуміння. Будьте терплячими та наполегливими.

Важливо собі нагадувати, що кожна дитина унікальна, і те, що працює з однією, може не спрацювати з іншою. Будьте чуйними до потреб своїх дітей, експериментуйте та шукайте ті підходи, які найкраще працюють у вашій родині.

Відповідь психолога:Як навчитися спокійніше реагувати на зовнішні обставини? Як покращити взаємини з дітьми підліткового віку?

Спробуйте ідентифікувати конкретні ситуації, слова чи дії, які найчастіше викликають у вас сильну емоційну реакцію. Розуміння своїх тригерів – перший крок до контролю над ними.

Допоміжним може стати ведення щоденника. В нього можна записувати свої емоції, ситуації, які їх викликали, свої реакції. Це допоможе вам побачити закономірності та краще розуміти себе.

Техніки, які допоможуть навчитися управляти емоціями:

• Усвідомлене дихання. Коли ви відчуваєте, що починаєте хвилюватися, зупиніться і зосередьтеся на своєму диханні. Робіть повільні, глибокі вдихи та видихи. Це допомагає заспокоїти нервову систему.
• Медитація. Регулярна практика медитації допомагає навчитися бути присутнім у моменті, не засуджуючи свої думки та емоції. Це розвиває здатність спостерігати за своїми реакціями з більшою відстороненістю.
• Прогресивна м'язова релаксація передбачає почергове напруження та розслаблення різних груп м'язів, що допомагає зняти фізичну напругу, яка часто супроводжує емоційний стрес.
• Візуалізація. Уявіть собі спокійне та безпечне місце. Коли ви відчуваєте тривогу, подумки повертайтеся до цього образу.
• Переосмислення думок. Спробуйте критично подивитися на свої негативні думки. Чи є інші способи інтерпретувати ситуацію? Чи є докази, що підтверджують або спростовують ваші думки? Заміна негативних думок на більш реалістичні та позитивні може значно зменшити емоційну реакцію.
• Також може допомогти прийняття того, що ви не можете контролювати все. У житті є багато речей, які знаходяться поза вашим контролем. Спробуйте зосередитися на тому, що ви можете контролювати – свої думки, емоції та дії.

Занепокоєння про майбутнє або туга за минулим часто призводять до стресу. Намагайтеся зосереджуватися на поточному моменті. Розуміння того, що інші люди також можуть переживати труднощі та діяти під впливом своїх обставин, може допомогти зменшити роздратування та гнів.

Зверніть увагу на повноцінний сон, збалансоване харчування та регулярну фізичну активність. Це все має значний вплив на ваш емоційний стан.
Приділяйте час діяльності, яка вам подобається та допомагає розслабитися. Проводьте час з людьми, які вас підтримують та розуміють.

Якщо ви відчуваєте, що вам важко самостійно впоратися зі своїми емоціями, зверніться до психолога або психотерапевта.

Що стосується взаємин з дітьми підліткового віку, то тут слід зазначити, що підлітковий вік – це період значних змін і випробувань як для самих дітей, так і для їхніх батьків. Збереження спокою у спілкуванні з підлітками вимагає розуміння їхніх особливостей розвитку, терпіння та застосування ефективних стратегій.

Важливо враховувати, що підлітки переживають значні гормональні коливання, які можуть впливати на їхній настрій та емоційні реакції. Будьте готові до різких змін настрою та підвищеної чутливості.

Підлітки активно шукають свою ідентичність та прагнуть до самостійності. Це може проявлятися у бажанні приймати власні рішення, іноді всупереч вашим порадам. У підлітковому віці думка друзів та однолітків стає надзвичайно важливою. Це може впливати на їхні рішення, стиль одягу, інтереси тощо.
Підлітки починають більш критично оцінювати світ та авторитети, включно з батьками. Будьте готові до запитань, сумнівів та навіть заперечень. Частина мозку, відповідальна за планування, ухвалення рішень та контроль імпульсів, у підлітків ще не повністю розвинена. Це може пояснювати їхню імпульсивність та схильність до ризикованої поведінки.

Враховуючи усе вищезазначене, важливо давати підлітку змогу висловити свої думки та почуття, не перебиваючи та не засуджуючи. Активне слухання показує вашу зацікавленість та повагу. Замість запитань, на які можна відповісти "так" або "ні", запитуйте про їхні думки, почуття та досвід. Наприклад: "Що ти думаєш про це?", "Як ти почуваєшся у цій ситуації?".

Намагайтеся зрозуміти їхню думку, навіть якщо ви з нею не згодні. Скажіть щось на кшталт: "Я розумію, що ти можеш почуватися розчарованим".Говоріть про свої почуття та потреби, не звинувачуючи підлітка. Наприклад, замість "Ти завжди розкидаєш свої речі!", скажіть: "Мене засмучує, коли я бачу розкидані речі, бо мені важко підтримувати порядок".

Не намагайтеся обговорювати важливі питання, коли ви або ваша дитина роздратовані, втомлені або поспішаєте. Знайдіть спокійний та зручний момент. Уникайте сарказму, критики та знецінення. Ці реакції можуть зруйнувати довіру та призвести до конфліктів. Водночас залучайте підлітка до встановлення правил, щоб вони відчували свою причетність та відповідальність. Дотримуйтеся встановлених правил та наслідків їх порушення. Непослідовність може призвести до плутанини та відчуття несправедливості. Підлітки краще сприймають правила, якщо розуміють їхню мету та значення.

Не намагайтеся контролювати кожну дрібницю. Визначте пріоритетні сфери та зосередьтеся на них. Іноді найкращий спосіб навчити – дозволити підлітку стикнутися з природними наслідками своїх дій (звісно, якщо це безпечно). Якщо ви відчуваєте, що емоції зашкалюють, візьміть тайм-аут. Скажіть, що вам потрібно кілька хвилин, щоб заспокоїтися, і ви повернетеся до розмови пізніше. Навіть якщо ви відчуваєте роздратування, намагайтеся говорити спокійно та уникайте агресивної мови тіла.

Будьте готові піти на поступки, якщо це можливо, щоб знайти рішення, яке влаштовує обидві сторони.
Бути батьками підлітка – складно та емоційно виснажливо. Дозвольте собі відчувати розчарування, гнів або втому. Розмовляйте з іншими батьками, друзями, якщо вам це потрібно.

Пам'ятайте про власні потреби. Займайтеся тим, що приносить вам задоволення та допомагає розслабитися. Якщо ви будете емоційно та фізично виснажені, вам буде важче зберігати спокій у спілкуванні з підлітком. Попри конфлікти, дайте підлітку знати, що ви його любите та завжди будете поруч. Нагадуйте собі, що підлітковий вік – це тимчасовий етап. З часом ваші взаємини з дитиною зміняться на краще та стануть більш зрілими.

Уміння спокійніше реагувати на зовнішні фактори та зберігати внутрішній спокій – це інвестиція у ваш добробут та якість життя. З часом та практикою ви зможете розвинути більшу стійкість до стресу та зберігати внутрішню гармонію.

Відповідь психолога:Наш підліток бере гроші без дозволу. Як із цим бути та як реагувати?

Якщо дитина може поцупити гроші у батьків – це ситуація, яка потребує уважного та обережного підходу.

• Дитина може красти через брак грошей на особисті потреби.
• Вона може відчувати тиск з боку однолітків.
• Можливо, вона не усвідомлює наслідки своїх дій. Можливо, вона хоче привернути до себе увагу.
• Можливо, у дитини є психологічні проблеми.

Розмова з дитиною, яка вкрала гроші, вимагає спокою, розуміння та підтримки. Як правильно провести таку розмову:

1. Перш ніж говорити з дитиною – заспокойтеся. Ваші емоції можуть вплинути на хід розмови.Оберіть спокійний час і місце, де ніхто не заважатиме.Визначити, що ви хочете, можна розмовою. Ваша мета – зрозуміти причини крадіжки, навчити дитину відповідальності та відновити довіру
2. Спокійно повідомте дитині, що ви знаєте про крадіжку. Наприклад: "Я помітила, що з гаманця зникли гроші". Потім дайте дитині можливість висловитися. Запитайте, чому вона це зробила. Важливо вислухати її, не перебиваючи та не засуджуючи.Висловіть свої почуття. Розкажіть, як ви почуваєтеся через крадіжку. Наприклад: "Я дуже засмучена, тому що це порушує нашу довіру".
3. Поясніть, що крадіжка – це неправильно і має наслідки, що це порушення довіри та законних прав. Обговоріть, як дитина може виправити ситуацію. Разом з дитиною придумайте, як вона може повернути гроші або відпрацювати їх.Поговоріть про те, як заробляються гроші та на що вони витрачаються.
4. Встановіть чіткі правила щодо грошей та особистих речей.Визначте наслідки порушення цих правил.Встановіть систему кишенькових грошей, щоб дитина могла задовольняти свої потреби.Навчіть дитину планувати бюджет та економити.
5. Закінчіть розмову позитивно. Підкресліть, що ви любите дитину і вірите в її здатність виправити помилку.

Як заспокоїти себе:

• Пам'ятайте, що ви не ідеальні. Що батьки роблять помилки. Важливо вчитися на них і рухатися вперед. Крадіжка дитини не завжди є відображенням вашого виховання. Це може бути пов'язано з різними факторами.
• За потреби поговоріть з партнером, другом або психологом. Вони можуть допомогти вам розібратися в ситуації.
• Фокусуйтеся на позитиві. Згадайте про всі хороші моменти, які ви провели з дитиною. Спробуйте знайти час для відпочинку та розслаблення.

Важливі моменти:

1. Не називайте дитину "злодієм" або "крадієм".
2. Не погрожуйте та не застосовуйте фізичне покарання.
3. Будьте терплячими та послідовними.
4. Не порівнюйте її з іншими дітьми.
5. Хваліть її за чесність та відповідальність.
6. Проводьте більше часу разом, щоб зміцнити ваші стосунки.
7. Покажіть дитині, що ви їй довіряєте.
8. Зверніться до психолога, якщо крадіжки повторюються.

Пам'ятайте, що крадіжка – це сигнал про те, що дитині потрібна допомога. Ваше завдання – зрозуміти її потреби та підтримати її у подоланні цієї проблеми.

Відповідь психолога:Як вийти зі стану дереалізації?

Дереалізація – це такий стан, коли людина відчуває, що навколишній світ нереальний, немов уві сні або кіно.

Предмети можуть здаватися розмитими, штучними, пласкими або позбавленими кольору. Звуки можуть здаватися приглушеними або, навпаки, надто гучними. Час може сприйматися спотворено – він може тягнутися дуже довго або пролітати миттєво.
Людина водночас усвідомлює, що це лише її відчуття, і реальність насправді інша. Це відрізняє дереалізацію від психозу, коли людина втрачає зв'язок з реальністю.

Дереалізація може виникати з різних причин:

• Сильний або хронічний стрес, панічні атаки, генералізований тривожний розлад часто супроводжуються відчуттям дереалізації як захисним механізмом психіки.
• Пережитий травматичний досвід, особливо в дитинстві, може призвести до розвитку дереалізації як способу відсторонитися від болючих спогадів.
• Хронічне недосипання може порушувати нормальне функціонування мозку і викликати відчуття нереальності.
• Деякі наркотичні речовини та алкоголь можуть викликати епізоди дереалізації.
• Дереалізація може бути симптомом деяких психічних розладів, таких як депресія, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та розлади особистості
• Рідко дереалізація може бути пов'язана з певними фізичними станами, наприклад, мігренню або епілепсією.

Не існує універсального методу боротьби з дереалізацією, який підійде кожному. Може знадобитися час, щоб знайти стратегії, які будуть найбільш ефективними для вас.

1. Заземлення. Використання п'яти почуттів. Зосередьтеся на тому, що ви бачите, чуєте, відчуваєте, нюхаєте та смакуєте цієї миті. Назвіть п'ять речей, які ви бачите, чотири, які можете відчути, три, які чуєте, дві, які можете понюхати, і одну, яку можете скуштувати.
   - Тактильні відчуття. Візьміть у руки якийсь предмет (наприклад, камінь, м'ячик, чашку) і уважно дослідіть його текстуру, температуру, вагу.
   -Дихальні вправи. Глибоке, повільне дихання може допомогти повернути відчуття присутності. Спробуйте вдихати на рахунок 1-2-3-4, затримувати дихання на рахунок 1-2-3-4 та видихати на рахунок 1-2-3-4.
   -Фізична активність: Прості рухи, такі як ходьба на місці, стрибки або розтяжка, можуть допомогти вам відчути своє тіло
2. Розпізнавання думок. Спробуйте ідентифікувати думки, які запускають або супроводжують відчуття дереалізації. Запитайте себе, чи є докази на підтримку цих думок і чи є альтернативні способи поглянути на ситуацію.
   -Реалістична оцінка. Нагадайте собі, що відчуття дереалізації є тимчасовим і не означає, що ви втрачаєте зв'язок з реальністю.
   -Фокус на сьогоденні. Свідомо спрямовуйте свою увагу на поточну діяльність або розмову.
3. Управління стресом. Намагайтеся спати достатньо годин кожної ночі. Збалансована дієта може позитивно вплинути на ваш загальний стан. Регулярна фізична активність допомагає знизити рівень стресу та тривоги. Медитація, йога, прогресивна м'язова релаксація можуть бути корисними.Займайтеся діяльністю, яка приносить вам задоволення і допомагає абстрагуватися.
4. Фахівець може допомогти вам зрозуміти причини дереалізації, розробити індивідуальний план лікування та навчити ефективних стратегій подолання. У деяких випадках лікар може призначити медикаменти для лікування супутніх станів, таких як тривога або депресія, які можуть сприяти дереалізації.

Важливо зазначити, що епізоди дереалізації можуть бути короткочасними та одиничними, особливо у відповідь на стресову ситуацію. Однак, якщо відчуття дереалізації стають частими, тривалими та заважають повсякденному життю, варто звернутися по допомогу до фахівця – психолога або психіатра. Вони зможуть визначити причину та запропонувати відповідне лікування.