“Історії сильних” як Фонд Вадима Столара допомагає зберігати та розповсюджувати правду про війну в Україні з перших вуст
Днями у Бучі відбулася презентація книги “Історії сильних”, яка була підготовлена та видана коштом і зусиллями Фонду Вадима Столара. Видання складається з реальних історій українців, які пережили жахи війни – і продовжують переживати їх щодня. Головним завданням книги, яка вже перекладена англійською і буде розповсюджуватися в Україні та за її межами, є збереження та донесення до світової спільноти правди про жорстоку війну, розв’язану росією в Україні, з перших вуст – так, як її бачать самі українці.
Задум такого видання викреслювався поступово. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Фонд активно допомагає як захисникам на фронті, так і цивільним, які опинилися у скруті через війну. Волонтери не тільки матеріально підтримують людей, але й постійно спілкуються з ними, дізнаючись про їхні власні болючі історії життя під окупацією та поблизу лінії фронту, рятування від ворожих обстрілів та катівень, втрати близьких та житла.
“Ідея зібрати такі історії в одній книзі у нас з’явилася під час активної громадської діяльності, яка широко розгорнулася з перших днів повномасштабної війни. Ми розуміли, що те, чим з нами діляться – важливе, і це потрібно фіксувати. Опрацювали дуже багато історій, але у книгу увійшло 63, тому що вони найболючіші, їх має прочитати кожен за кордоном та усвідомити, що відбувається в Україні”, – зазначила волонтерка Фонду Наталія Приходько під час презентації книги.
Своєю чергою волонтерка Валерія Лебедєва додала, що головна мета видання – показати Україну у війні такою, якою її бачить кожен з нас.
“Такі розповіді не потрапляють у підручники, але їх має почути кожен. Тому ми почали роботу над створеннями книги, яку складають історії простих українців, сильних людей незламної нації, що дійсно шокують. І тепер ми горді презентувати результат багатомісячної роботи команди Благодійного фонду Вадима Столара – книгу “Історії сильних”, – наголосила Валерія.
У Фонді пояснили, що презентувати книгу було вирішено саме в Бучі, бо це місто стало знаковим не лише для України, а й для усього світу – саме тут всім стало остаточно зрозуміло, з яким страшним злом борються українці. А викладені у виданні історії, які збирали та впорядковували протягом двох років, дозволяють впевнитися в цьому на прикладах конкретних людей та родин.
На презентації були присутні автори книги, які поділилися своїми історіями та переживаннями, викликавши глибокі емоції у гостей.
“Шок, ступор, тваринний страх. У перші дні ми не планували евакуюватися, бо не думали, що такий жах може бути у 21 столітті. Але коли впала бомба за 60 метрів від нашого будинку, то ми вирішили виїжджати. Було страшно, бо розстрілювали машини впритул. З другої спроби ми евакуювалися. Я думала, що це кінець, охопив відчай. Але насправді страшніше було людям, які не змогли вирватися з Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Я думала, що я ніколи більше не повернусь в Ірпінь. Але ми повернулися – на згарище. Поки що не можу знайти в собі сили прочитати цю книгу. Однак впевнена, що це має побачити весь світ, щоб ці події більше ніколи не повторилися”, – розповіла жителька Ірпеня Юлія Грицак.
Однією з тих, чию історію викладено у книзі, була Олеся Чорнобай, яка потрапила в російський полон у Маріуполі.
“Після півторарічного полону я готувала себе до того, що діти можуть мене не впізнати. Півтора року я їх не бачила. Але мій чоловік настільки підготував дітей, наче від розставання минув лише місяць. Діти бігли й кричали: «Мама, мама». А чоловік у шпиталі підняв мене на руки й міцно обійняв”, – зі сльозами на очах розповіла Олеся.
Людмила Мельник поділилася у книзі історією про свого брата, який пішов добровольцем у “Азов” і загинув за Україну.
“Мій брат був сильним українцем. За кілька днів до повномасштабного вторгнення він мені повідомив, що буде війна. І сказав, що скоріш за все не повернеться додому. Наприкінці березня він повідомив, що живий, але їх безперервно бомблять. За кілька днів він загинув… Я вдячна Фонду за те, що збирають такі історії. У нас велика нація, нам є чим пишатися – історія, культура. Саме тому загарбники хочуть відібрати нашу Україну, заради нашої сили, не лише заради землі. Тому ми маємо робити все, щоб наша історія збереглася для наших нащадків”, – наголосила Людмила.
Після презентації у Бучі книга “Історії сильних” вирушає у світ, вона буде презентована в Україні та за кордоном. А команда Фонду Вадима Столара продовжує щоденно працювати, надаючи підтримку тим, хто найбільше її потребує, та допомагаючи нашим захисникам усім необхідним.
“Хочу подякувати волонтерам нашого Фонду, які з перших днів масштабного російського вторгнення допомагають людям. Дякую команді за ідею та кропітку підготовку цього важливого видання. Дякую героям книги, її авторам – за довіру, відкритість, щирість та силу духу. Впевнений, що “Історії сильних” привернуть увагу та викличуть інтерес і в Україні, і за кордоном”, – констатує засновник Фонду, благодійник Вадим Столар.
