Останні роки дуже змінили нас. Ми забули, як це планувати наперед, мріяти про відпустку влітку, безтурботно спати вночі. Натомість стали більш обережними, уважними до себе та близьких. Та зрозуміли, що рідні – найдорожче, що маємо, а час – наш найцінніший ресурс.
Ми навчились розподіляти сили, не реагувати на дрібні негаразди. І зосередились на тому, що нас тримає зараз: родина, робота на благо рідної країни та прагнення зберегти її для наших дітей.
Як ми можемо це зробити? Ще більше дбати про себе. Бо Україна – це кожен з нас. І наша з вами стійкість – це міць цілої держави. Ще ретельніше піклуватись про рідних: допомагати, надихати, бути чуйними до їхніх потреб. І, звісно, безперестанку підтримувати армію – у будь-який спосіб та за змоги, але постійно. Бо саме наші захисники дарують нам надію на завтрашній день і забезпечують можливість існувати.
Будьмо сильними духом, вірмо в найкраще, працюймо заради нашого майбутнього!