Історії сильних людей

Як мене не взяли до ЗСУ

Anton Dombrovsky history
Антон
Домбровський

24 лютого

Мене війна застала дуже несподівано та взагалі невчасно. Ніч з 23 на 24 лютого, я просидів запаковуючи свою власну продукцію, так, нажаль, я заснував торгову марку продуктів харчування «Антошкін», і вже 24 лютого мав розвести її по магазинам, дуже багато сил пішло та підготовки, щоб запустити процес. Але... Десь о 8 ранку, до мене почали стукати та дзвонити. Я був настільки втомлений, що хотів трішки відпочити, нікому не відчиняв двері, а телефон вимкнув. Ще подумав, що могло б статися? Але після години безперервного стуку у двері, я знервований таки їх відчинив. На порозі стояв зблідлий батько, який єдине що сказав "Війна почалась". Я був шокований, не міг повірити? Дивлюсь новини і розумію, що дійсно – війна.

Куди бігти?

Телефон починає розриватися від скасування замовлень, від близьких, усі тікають, у всіх паніка. Телефоную другу, починаємо думати, що робити.. тікати немає резону, та і не по-людськи це, вирішили йти до армії. Черга у військкомат вразила, ми були в захваті від українців! Аби не стояти у черзі, вирішив використати зв'язки та подзвонив другу військовослужбовцю з проханням "просунути" мене в ЗСУ. Зустрілися та мені відкрили очі "На передовій толку з тебе не буде, навіть не лізь. Тільки зброю втратимо та деморалізуємо інших, коли ти помреш. Краще допомагай армії тим, що вмієш – волонтерь". Що ж, думаю, добре. Саме час шукати, де я можу бути корисним. Це зайняло не багато часу, майже одразу я побачив кількість людей, котрі шукали прихисток, хто втратив домівки або були вимушені тікати.

Центр біженців у Германії

Війна змінила усе...

Рішення прийшло миттєво – потрібно зупинити виробництво та переобладнати усі цехи на притулки для біженців. Буквально за ніч все було зроблено, а на ранок до нас заїхали перші переселенці. Ми підтримуємо їх усім, чим можемо – продукти, одяг, ліки, житло. Через якийсь час я усвідомив, що морально найскладніше дітям та аби зберегти їх психіку потрібно добре попрацювати. Що робити? На ідею наштовхнула зустріч з Олексієм Завгороднім (Позітів). Що ж, потрібно робити івент з подарунками та аніматорами. Цей захід перетворився на всеукраїнський проєкт "Діти дітям" та наразі активно розвивається. Продовжуємо робити свята, заходи та конкурси для дітей усіх областей України. Адже діти – це майбутнє нашої нації. Далі більше…

Історії сильних