Найстрашніше бомби з літаків
Місіонерка християнської церкви
"У Бородянку ми з чоловіком перебралися 2014 року з Бучі, де також служили у церкві. Стали тут місіонерами. Купили невеличкий будинок із земельною ділянкою – і будували там (переважно за спонсорські кошти та на пожертви) церкву для всіх поколінь", – так починає свою розповідь для «Історії сильних» Олена Андріїшина.
Ніч провели в молитвах
Олена пригадує, що "поверталися в Бородянку вже під «акомпанемент» безперервного ворожого бомбардування…"
З селища ще можна було виїхати «зеленим коридором».
"Ніч провели в молитвах. Поміркували, і на ранок вирішили залишитися, бо тут людям потрібні. Власне, на те й існує церква, аби прихистити стражденних і нужденних, допомогти їм у тяжку годину", – говорить жінка.
За два дні у Бородянці вже були окупанти
"Після бомбардувань і руйнувань чутно було, як під завалами кричать, благають про допомогу люди. Їх можна було б врятувати, та росіяни не пускали туди нікого! Так нещасні й помирали… Сусіди, родичі збирали останки загиблих і ховали їх прямо у дворах".
Олена розказує про те, як розвозили людям ліки, зібрані з розбитих аптек, як допомагали прикутим до ліжка, як організували укриття у приміщенні церкви, як виживали без води, газу та електроенергії.