Цієї ночі росія вкотре запускала свою смертоносну зброю по Україні та атакувала нашу прекрасну й нескорену столицю.

Цієї ночі росія вкотре запускала свою смертоносну зброю по Україні та атакувала нашу прекрасну й нескорену столицю. Під її ударами руйнувались оселі, обривались життя, сповнені мрій та надій. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі за загиблими українцями та обіймаємо їхніх рідних. Ми поруч думками з тими, хто відновлюється після ворожої атаки.

Знаємо, що мета у ворога одна – зламати нас, згасити дух опору, знищити нашу націю. І вона робить це звичним для себе способом – терором, стираючи все живе, до чого може дотягнутися своїми ракетами та шахедами.

Та ми – інші. Ми мусимо стояти. Навіть після таких страшних ночей, коли важко зібратись, коли серце стискає від болю, коли єдине, що ми відчуваємо – це втома і виснаження. Ми маємо продовжувати плекати в собі вогонь боротьби й підтримувати наших захисників. Щоб не впасти посеред шляху. Щоб залишитись нацією. Щоб бути й жити на своїй землі.

Тримаймось, дорогі українці.