Нас розбудив дзвінок
17-річна дівчина з Бучі
"Нас розбудив дзвінок. То була мама моєї подруги, з якою ми жили на квартирі… Почалось..." – такими словами починає свою розповідь для «Історії сильних» Кароліна Герус. Вона – 17-річна дівчина з Бучі, яка через війну подолала тисячі кілометрів, щоб знайти прихисток у Європі.
Спочатку Кароліна відмовлялася вірити в те, що відбувається, поки не пролунали вибухи. Прийняла рішення – треба тікати. Та мама дівчини так не думала, і, посварившись із нею, Ліна заночувала в кабінеті місцевого ЖЕКу, де працював її вітчим.
Наша русофобія недостатня
Уночі вибухи лунали зовсім поруч. "Мама ночувала з дітьми сама, вдома на Яблунській. Вона теж чула вночі достатньо, тож ми гадали, що трішки отямилась. Та, на жаль, сварка спалахнула з новою силою… Вітчим розвернувся й поїхав записуватися в тероборону".
Кароліна вирішила їхати сама. "Мамі нічого не залишалось, окрім як змиритися з моїм рішенням. Вона взяла з мене слово, що я буду на зв'язку, а вітчим дав грошей і, дуже по-доброму, попрощався та попросив телефонувати… виявилося, що тоді я бачила його востаннє".
Вперше відчула цінність їжі
Дівчина попутками дісталася столичного вокзалу, де до ранку чекала відправлення потягу. Там дізналася, що матір із дітьми врешті погодилася виїхати з Бучі – тоді колона російських танків ледь не зайшла у місто.
Дівчина розказує, як дісталася Польщі, потім Німеччини, де зустрілася з мамою, братиком і сестричкою. Розповідає про загибель вітчима, який, несучи службу у теробороні міста, потрапив під обстріл, був взятий в полон, закатований і застрелений окупантами. Ділиться тим, чому повернулася в Україну.