Війна забирає найкращих
офіцер ЗСУ
Герой нашої недільної рубрики «Історії сильних» – Олег Костюк. Він – офіцер ЗСУ, учасник російсько-української війни, письменник, автор двох книг – антироману «Скорбота і безумство» та збірки оповідань «Прифронтова». 2015 року пішов на фронт добровольцем, півтора року боронив Україну на сході. Нині служить у ЗСУ.
Мені наснився сон
"Мені наснився сон. Якась дівчина в білому. Сон наснився вдень, коли ми повернулися з рейсу… був якимось невиразним, … але, як завжди, прокинувшись, почав пригадувати: що і як, і чому? Мабуть, щось пов’язане з поїздками. Дівчина, дівчина, що за дівчина… Ми й справді відвозили одну… ні, брешу, не одну, двох відвозили…" – згадує Олег. І розповідає про захисницю та військову медикиню, що загинули та яких він відвозив додому для поховання…
Деякі довго не можуть прийти до тями
Чоловік розповідає: "Ті, з ким живеш в одному приміщенні, стають тобі як брати. Ви разом їсте, разом чистите зброю, хтось із них будить тебе, коли потрібно заступати на чергування… Ми розподілили завдання у разі бою: офіцер стріляє, солдат набиває магазини патронами. Кожен має свою точку… Будинки навколо – кілька багатоповерхівок та хрущовки, завмерли… Багато мешканців виїхали. А ті, що залишилися, роблять усе, щоб не видати своєї присутності"