"Я відчувала, що щось буде… За три дні до війни мої спокійні, лагідні, добрі коти Мася й Мурик наче збожеволіли: стали тривожними та агресивними", – пригадує Ірина Скибіна, починаючи свою розповідь для «Історії сильних». Вона – педагогиня зі Старого Салтова, що на Харківщині, музикантка та поетеса.
"Настав ранок 24 лютого… прокинулася о 4.25, бо десь почало голосно бухкати… Вийшла на балкон – удалині заграва, наче велика пожежа. Я спочатку сина не будила, думаю – неподалік російський кордон, там були їхні військові навчання. То, може, й наші Збройні сили вирішили провести свої, аби показати, що готові захищатися", – пригадує жінка.
"Вийшла якось на кухню готувати обід, стою, бачу – вже долітає й до нашого мікрорайону. Це було справжнє пекло! Снаряди, бомби влучали у виробничі, торговельні, навчальні об’єкти, у житлові будинки. Довкола все палало і здригалося, наче під час землетрусу. Приїздили поліція, «швидкі». З руїн виносили поранених і мертвих. Жінки голосили за чоловіками, чоловіки – за дружинами. Коїлося щось страшне!"