Почув відлуння вибухів
Програміст із Харкова
Батько Олександра був шанувальником «руського міра». "У мої слова, що почалася війна, не повірив, сказавши, що нам боятися нічого, росія по своїх не стріляє. Для нього було неможливим повірити в те, що росія розпочала війну", – ділиться чоловік.
Перші дні про паніку в місті нагадували лише довжелезні черги в магазинах та на заправках. І новини жахали. "Вся Україна у вогні, множинні ракетні удари по всіх містах", – згадує Олександр.
Страшно було за сім'ю
Ворог обстрілював військові навчальні заклади, енергетичні об’єкти. Олександр пригадує: "До початку березня по місту було завдано багато ракетних ударів, імовірно, ракетами «Кинджал» або «Іскандер». Руйнувань зазнали всі великі адміністративні будівлі, СБУ, МВС, ХОДА, мерія та багато офісних приміщень. Кожен вибух у місті посилював паніку в голові, страшно було за сім'ю". Тож Олександр запропонував дружині з дітьми виїхати.
Паніка в місті зростала
Чоловік розказує про те, як його родині вдалося евакуюватися до Чехії та яким складним був цей шлях. Як ворог продовжував без упину обстрілювати Харків, руйнуючи будівлі та людські долі. Згадує, які жахіття йому довелося побачити дорогами до щойно деокупованих населених пунктів Харківської області.