"Після 24 лютого мій телефон не замовкає. До мене звертаються польською, бо живу я у Польщі, і тут я – Тетянка. Вдома, в Чижках Старосамбірського району Львівської області, я Таня, Тануся…" – розповідає для «Історії сильних» Тетяна Сулипа. Вона – українка, яка 28 років живе і працює у Польщі, а від початку повномасштабного російського вторгнення – волонтерка.
"Я вирішила тримати зв’язок зі священником греко-католицької церкви нашого села отцем Володимиром Нестером, який почав активно збирати речі для хлопців із місцевої та Самбірської ТРО", – згадує жінка.
"І шляхетні пані, серед яких були й ті, які пам’ятали мене двадцятирічною, дзвонили й дзвонили з пропозиціями допомоги... І серце моє захлиналося від вдячності".
"Тетяна пригадує батьківську настанову, сказану ним, коли вона вперше їхала до Польщі: "Роби людям добро, завжди йди назустріч, будь щирою. І тоді Бог тобі допоможе".
Після 24 лютого я побачила дію цього вислову на власні очі. Бог допомагав мені через моїх шляхетних пані, адже в Нього немає інших рук і сердець, окрім людських. А я допомагала співвітчизникам. Не могла втримати сліз, але мені було приємно усвідомлювати, що в цьому ланцюжку добра є й ланка на ім’я Тетяна Сулипа".