Потрібно давати дітям радість
Власниця дитячого івент-простору «Емоційка»
Війна застала родину Юлії у Кривому Розі в будинку батьків. "25-го мали повертатися додому. Та потужні вибухи вранці 24 лютого перекреслили все. Мій чоловік, військовий у чині майора у відставці, мав досвід служби на першій лінії під Авдіївкою, тому зрозумів усе й одразу".
"У нас давно вже був план, що робити у разі, якщо почнеться війна, тож ми забрали батьків і попрямували на захід України…"
«Емоційка» – залишився в Житомирі
Десь тиждень жили на Тернопільщині. "А потім чоловік повіз нас до кордону з Польщею, провів, а сам пішов захищати Україну. Сказав, що його досвід буде корисним, але він має бути спокійним, що ми з дітьми в безпеці".
Подружжя мало трьох дітей. "А четверта моя «дитина» – івент-простір «Емоційка» – залишився в Житомирі та продовжує працювати – я керую підприємством дистанційно. І коли мені закидають, що дитячі свята не на часі, я згадую Асю Беглярову, топ-івентора з Маріуполя".
23 березня
Перед війною Ася готувала день народження сина, і попри все провела свято – лише вдома. "Діти час від часу ховалися від обстрілів у ванній кімнаті, але я впевнена, що іменинник усе життя згадуватиме цей день народження з вдячністю, адже це була остання радість від мами. Двадцять третього березня Ася загинула... У квартиру, куди вона з чоловіком пішла за якимись речами, «прилетіло» від тих, хто називав себе «братами»".